Історія Арбузинської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №2 нерозривно пов’язана із становленням освіти в районі в цілому. Тривалий період населення Арбузинщини залишалось неграмотним. І лише в кінці ХІХ століття, за свідченнями І.Присніцького, жителя Арбузинки, який у період з 1913р. по 1915 р. працював у сільській управі, мав доступ до архівних документів, датованих 1768 р., перша школа в селі була відкрита в 1883р. з благословення Херсонського архієпископа. Це була церковно – приходська двокласна школа. В школі навчалося п'ятнадцять учнів. Навчання було спільним для дітей різної статі. Вчителькою та завідуючою водночас була Варвара Варнагівна, прізвище якої залишається не встановленим. Вчителькою другого класу була Боброва Онися Прокопівна, дружина земського лікаря Боброва Олексія Леонідовича.
Згодом, у 1914 році, на околиці села коштом земства було споруджено приміщення чотирикласної школи, першим директором якої був випускник Одеської учительської семінарії Сінческул Петро Федорович. Після встановлення в краї радянської влади та створення системи нових державних органів Петра Федоровича перевели на роботу до відділу народної освіти, а директором призначили його дружину, вчительку математики – Сінческул Євгенію Павлівну. З цього можна зробити висновок, що в навколишніх селах відкриваються нові навчальні заклади.
В 1925 році була відкрита друга початкова школа в Арбузинці. Її побудували на місці сучасної споруди музичної школи. Через нестачу навчальних приміщень декілька сільських будинків по вулиці Шевченка передавались під навчальні корпуси. У перспективі саме цей навчальний заклад стане Арбузинською школою №2.
Потреба нової держави в освічених кадрах, зростання населення села потребувало розширення освітніх послуг для молоді, тому початкова друга школа напередодні війни стає семирічкою. Її навчальні приміщення в роки окупації використовувались німецьким командуванням під потреби військового госпіталю, а при відступі – були дощенту зруйновані.
В умовах повоєнної руїни частина учнів була переведена на навчання у Арбузинську школу №1, частина навчалася в пристосованих приміщеннях, учні молодших класів відвідували початкові школи, яких на той час було чотири. До 1956 року школа залишалась семирічною.
У 1956 році на місці зруйнованого окупантами піднялось нове приміщення школи. З цього часу школа стає навчальним закладом, що дає повну середню освіту. Першим її директором став Лозян Григорій Іванович, вчитель російської мови та літератури, людина розумна, поміркована, врівноважена. Однак, за станом здоров’я, невдовзі Григорій Іванович перейшов на суто викладацьку діяльність.
У зв’язку з ліквідацією Арбузинського району, у 1962 році, до педагогічного колективу школи переводять працівників апарату районного відділу народної освіти вчителя історії та географії Куца Федора Дмитровича, вчителя математики Криничного Олександра Григоровича. Цього ж року директором школи призначено молодого, енергійного, вольового вчителя фізики Предоляка Дмитра Івановича. Педагогічний колектив школи стає найчисельнішим серед інших у районі і налічує більше 120 учителів. Працювали дружньо, творчо, весело, забезпечуючи учнів міцними і сталими знаннями. Тож і не дивно, що потягнулися до Арбузинської середньої школи №2 учні з різних сіл району, і хоч приміщення школи було досить великим, навчальних кімнат не вистачало.
В 60-х роках педагогічний колектив поповнила молода хвиля вчителів: Кузьменко Лідія Варфоломіївна, Каліванова Любов Степанівна, Фішкова Галина Іларіонівна, Слаба Інна Іллівна.
Плідна робота дружного колективу, добрі її наслідки викликали інтерес зі сторони районного та обласного відділів народної освіти, колег по роботі сусідніх шкіл та, навіть, Міністерства освіти. Одних цікавило чи немає в роботі школи фальші, інші спішили вивчити та перейняти досвід роботи вчителів. Школа жила бурхливим і насиченим життям. До всіляких перевірок та відвідувань наскільки звикли і вчителі, і учні, що присутність сторонніх осіб ніяк практично не позначалась на якості роботи. Педагоги школи з честю витримали такий підвищений інтерес, демонструючи високий професіоналізм, природний талант, неординарні здібності.
З часом авторитет Арбузинської середньої школи №2 зміцнів, школа стала опорною, на зміну Предоляку Д.І. прийшли Лихіцький І.М., потім Нестеров Микола Дмитрович, Предоляк Клавдія Василівна інші не менш талановиті і здібні керівники.
В 1979 році вперше в Миколаївській області в Арбузинській середній школі №2 створюється спеціалізований клас із нахилом на пожежно – прикладний спорт з продовженим днем навчання. Старшим тренером спец класу призначається викладач фізичної культури Россол Петро Григорович, тренером – Россол Василь Григорович. Рішенням республіканської ради ДПТ, Федерації з пожежно – прикладного спорту, Міністерства освіти УРСР видано Положення про функціонування спеціалізованого класу. Всього в класі навчалось 30 учнів, які забезпечувалися безкоштовно харчуванням та формою. Значну підтримку для функціонування класу надавали керівництво відділу пожежної охорони УВС облвиконкому В.І. Попков, М.К.Масляний та голова обласної ради П.Т. Кривокоритов. На утримання класу щорічно виділялось дев’ять тисяч карбованців. Спецклас мав свій спортивний паркан, бум, мотопомпу МП – 800, штурмові драбини, рукава, стволи, дві учбові башти та чотири ряда вікон. Взимку тренування проводились у спортивному залі. Ще у 1975 році для будівництва учбової башти товариство виділило згідно кошторису 1051 карбованець. Із стін класу вийшли відмінні спортсмени пожежно – прикладного спорту, призери обласних і республіканських змагань. Багато з них після закінчення школи пов’язали свою долю з пожежною охороною. Це С.І.Шарата, Є.І.Лаханін, С.М.Омельченко, О.А.Соломічев, Г.Б.Білий, І.І.Пластомак, С.Г.Россол, Д.С.Петренко, О. Жур та багато інших.
У 1979 році на центральному стадіоні селища були вперше проведені обласні змагання з пожежно – прикладного спорту. Чемпіоном області вдруге стала команда спецкласу Арбузинської середньої школи №2. Такі ж результати вихованці спецкласу показали і в 1980 році. Такого ж результату добилися і сучасні члени команди під керівництвом Россола П.Г. у 2008 році, хоч класу як такого давно вже немає, але щорічно поповнюється гурток новими учнями, які, перейнявши естафету поколінь радують своїми здобутками тренера, примножують ряди тих, ким гордиться школа. Так у 1979 році Геннадій Білий, Олександр Соломічев, Ігор Пластомак виступили за збірну команду України на чемпіонаті СРСР у Баку і завоювали призове командне місце та приз «Золота штурмівка».
У 2007 та 2008 роках учні школи Крамаренко Андрій, Тофан Артем, Петренко Євген стали членами збірної області, успішно виступили в особистому заліку. І хоч тренер уже розміняв шостий десяток, енергії та ентузіазму в нього вистачає для продовження улюбленої справи. Підтвердженням цьому є результати, яких досяг Сергієнко Віктор - бронзовий призер пожежно - прикладного спорту міжнародного рівня. У 2013 р. команда школи зайняла І місце в обласних змаганнях з пожежно - прикладного спорту, у 2014 р. - друге.
У 2009 році школа відзначила свій 60-річний ювілей. Для історії, в цілому, - це невеликий проміжок часу. Але скільки доль, надбань і втрат, перемог і невдач, успіхів і поразок було у цих стінах, скільки молодих сердець закохувалось, скільки молодих душ зміцніли і, виплекані турботою дружнього, працьовитого колективу, примножують честь і гордість держави, рідного краю! Приємно усвідомлювати: допоки жива школа - жива пам'ять про неї і тих, хто творив і творить її історію сьогодні.
